Що першим спадає вам на думку коли ви чуєте Коллоді? Звичайно ж Піноккіо, автор знаменитої казки про дерев'яного хлопчика Карло Коллоді. Але це не тільки письменник, але ще й містечко в регіоні Тоскана, з якого походила мати письменника, і в якому маленький Карло Лоренціні проводив в дитинстві багато часу і так воно йому запам'яталось, що коли виріс вирішив собы взяти такий письменницький псевдонім.
Ну, або ви любите читати про подорожі, і натрапляли на згадку про нього в статтях типу "5-10-15 чудесних маленьких містечок Італії, про які ви не знаєте". То тепер будете знати.
Ну, або ви любите читати про подорожі, і натрапляли на згадку про нього в статтях типу "5-10-15 чудесних маленьких містечок Італії, про які ви не знаєте". То тепер будете знати.
Як добратись в Коллоді?
Чудового літнього дня, вирішив я, що варто з'їздити в Коллоді, тим більше, перебуваючи у Флоренції, що зовсім близько. Усі згадки в інтернеті про те, як туди добратись писались, або на авто, або до станції Пеша, а звідти на автобусі в Коллоді, здається все просто, і от я вже сиджу в регіональному поїзді до Пеші, з Флоренції він іде десь 50 хвилин. виходжу на вокзалі, і що ж я бачу? Немає ніде ніяких автобусів, і навіть згадки про них (справедливості ради треба сказати, що потім я таки зупинку побачив, вона при виїзді з Пеші, там і розклад, автобус раз на годину а в обід, раз на 2 години, хоча я, так жодного автобуса за день і не побачив). Ну по GPS глянув відстань невелика 3,5 км всього, пройдусь но я пішки. Єдиною проблемою стала доволі жвава дорога без обочини в основному, тому, коли проїжджала вантажівка приходилось вжиматись в стіну.
Ну і ще звичайно температура, було +32, що трішки заважало насолоджуватись прогулянкою.
Що подивитись?
Перше на що ви натрапляєте в центрі Коллоді це отакий от доволі дивний пам'ятник з голів Піноккіо.
Та Вілла Гарцоні.
Всередині фантастичний сад, який колись відвідували, Анна Медічі, Наполеон, та ерцгерцог Фердинанд та "Дім метеликів" вхід вартує 13 євро, красивих фотографій в інтернеті море, якщо маєте лишніх 13 євро, то однозначно варто відвідати, в саду дуже красиво, і туристів майже нема, якщо подорожуєте парою, буде дуже романтично.
Я ж пішов далі в саме містечко, воно за віллою починає дертися вгору вузенькою полосою.
Найбільше атмосфери додає повна відсутність людей.
Навкруги, вазоночки, квіточки інколи з будинків долинають голоси, але нікого немає...
На вершині вас чекає чудовий краєвид, Трішки розвалена маленька фортеця і церква.
Там є невеличка площа, багато лавочок і трошки затінку, щоб відпочити після підйому. Ну а далі спуск. До низу я йшов по іншій доріжці, дійшов до отакої от вілли.
Прогулявся навкруги, там стіни, що оточують віллу Гарцоні, та оливкові сади, і лісок невеличкий.
Нагулявшись вдосталь по 33 градусній спеці та пагорбах, саме час зходити до центральної площі, попити пива, з'їсти шматок піци і додому.
Чарівне містечко, яке застигло в середньовіччі, ну і електрику провели ). В Пешу я знову пішов пішки.
